Еволюція поглядів суспільства на проблему психічних захворювань
Психічні розлади досить поширені: на них страждають понад 25% людей у певні періоди їхнього життя. Ці захворювання також є універсальними, тобто вражають людей усіх країн, осіб будь-якого віку, статі, багатих і бідних, міських і сільських мешканців.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, нині у світі 450 мільйонів людей страждають на психічні захворювання [1].
Психічне захворювання спричинюється несприятливим поєднанням шкідливих факторів навколишнього середовища та душевного конфлікту. Згідно із психосоціальною моделлю А. Мейєра, межа між психічно здоровими та психічно хворими людьми є рухливою, тобто здорові люди можуть захворіти, якщо зазнають тяжкої психологічної травми [2].
За останні п'ятдесят років за кордоном форми надання допомоги у сфері психічного здоров'я змінилися від направлення до спеціальних закладів тих людей, які страждають на психічні розлади, до надання їм допомоги у громаді за підтримки, що передбачає виділення в гострих випадках ліжок у лікарнях загального профілю. Така зміна базується як на необхідності дотримання прав людей із психічними розладами, так і на застосуванні сучасних заходів та методів.
У розвинених країнах дедалі більше людей із психічними захворюваннями взагалі обходяться без стаціонарного лікування і отримують необхідну допомогу за місцем проживання. Постійно апробуються нові організаційні структури й інноваційні підходи до надання таким хворим спеціалізованої допомоги. У всьому цьому процесі відслідковують основні цілі: покращити якість житгя людей із психічними захворюваннями та допомогти їм реалізувати життєвий потенціал [3].
Хоча лікувальні заходи є важливою складовою лікування, фармакологічна терапія дає змогу лише частково розв'язати проблему. Дедалі більше визнають необхідність лікування не лише самого захворювання, а й порушення життєдіяльності хворого.
Особливості надання психіатричної допомоги в Україні
В Україні система надання психіатричної допомоги практично не змінилася з радянських часів. Можна сказати, вона навіть погіршилась через зменшення фінансування психіатричних закладів. Крім того, ментальність українських лікарів-психіатрів майже не змінилася.
Згідно з дослідженнями Л. Юр'євої, вітчизняна психіатрична служба має такі культуральні характеристики:
— орієнтація на стаціонарне обслуговування пацієнтів;
— переважно біологічна орієнтація в субкультурі психіатрів;
— патерналістський стиль спілкування з пацієнтами, їхніми родичами, підлеглими;
— практична відсутність знань у галузі етики й права, а також навичок щодо їх використання;
— відсутність комунальної (громадської) психіатрії й інфраструктури, що забезпечувала б її успішне функціонування;
— відсутність досвіду в створенні та продуктивній взаємодії з громадськими організаціями родичів і психіатричних послуг;
— відсутність інституту соціальних працівників у сфері охорони психічного здоров'я [4].
Більшість наявних у світі сучасних програм допомоги людям, які страждають на психічні захворювання, грунтується на принципах позалікарняної підтримки. Система позалікарняної підтримки — це скоординована мережа спеціалістів, служб і закладів регіонального рівня, до якої включено також громадські організації користувачів психіатричних служб. Основний принцип такої системи — збалансоване поєднання психіатричної допомоги та соціальної підтримки [5].
У 2003 році в Києві прийнято Концепцію комплексного удосконалення психіатричної допомоги й охорони психічного здоров'я населення м. Києва. Основні напрями цієї концепції — забезпечення доступності психіатричної допомоги через децентралізацію психіатричній закладів і тісну взаємодію медичних і соціальних районних служб.
Надання психіатричної допомоги за місцем проживання передбачає активізацію діяльності мережі локальних служб, покликаної охопити широке коло проблем, пов'язаних із забезпеченням базових потреб людини (харчування, житлове та медичне обслуговування, трудова зайнятість і дозвілля). Задля цієї мети передбачено створити підрозділи амбулаторного обслуговування пацієнтів медико-реабілітаційного напряму для навчання їх навичкам самообслуговування й інтеграції в громаду. Це — центри медико-соціальної реабілітації в структурі системи охорони здоров'я та соціального захисту населення. Необхідно забезпечити таких людей житлом із дотаціями па оплату, допомагати їм вести домашнє господарство, створити служби професійної реабілітації для відновлення працездатності.
Важливо зазначити, що концепція передбачає створення правового поля для керівників закладів і служб, які займаються паданням психіатричної допомоги, охороною психічного здоров'я, реабілітацією та соціальним захистом людей із психічними захворюваннями, для розвитку діяльності своїх закладів, укомплектування їх спеціалістами у сфері психіатрії, психології, соціальної роботи, а також відповідного фінансування і матеріально-технічного забезпечення.
Новий документ вселяє надію, що в Україні зрушиться з мертвої точки вирішення питань, пов'язаних із наданням допомоги людям із психічними розладами, до уваги братимуть біопсихосоціальний підхід та впроваджуватимуть сучасні методики реабілітації. Тим більше, що досвід подібної роботи вже є в Києві.
Діяльність Центру медико-соціальної реабілітації людей із психічними захворюваннями у Києві
Київський Центр медико-соціальної реабілітації офіційно відкритий у жовтні 2001 року. Проте робота з його створення почалася ще 1999 року, коли громадські організації — Асоціація психіатрів України, благодійні фонди «Касталія» та «Віта» разом з іноземним партнером («Женевська ініціатива у психіатрії») — підготували проект з метою залучиш професіоналів, клієнтів та їхніх родичів до розробки та запровадження в практику нонкх підходів у реабілітації людей із психічними розладами.
На початку 2000 року для заснування центру отримано грант на два роки за програмою Тасіс, яку фінансує Комісія Європейського Союзу, і за програмою MATRA, котру фінансовано урядом Нідерландів. Одним з ініціаторів створення центру та його першим директором була психолог Світлана Циганок (яка пішла з життя 2003 року).
Нині центр є структурним підрозділом Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні № 1. У ньому зараз працює 26 співробітників: вісім — технічний персонал (охорона, сестра-господарка, мед-реєстратор, санітарки), один психіатр (він же завідувач відділення), п'ять психологів, три медсестри, два соціальних працівники, п'ять трудотерапевтів, один — спортінструктор, один — керівник музичної студії. Персонал володіє загальними реабілітаційними навичками, пройшов дворічне навчання нових форм психосоціальної реабілітації.
Реабілітаційна допомога в центрі базується на принципах мультидисциплінарного підходу, який забезпечує комплексність медико-соціальної допомоги людям із психічними захворюваннями.
Одним із методів падання допомоги клієнтам є індивідуальний менеджмент, або «ведення випадку». Кожен клієнт працює зі спеціалістом із ведення випадку. Це працівник, який спільно з користувачем складає індивідуальний план реабілітації та координує його виконання. За потребою чи за бажанням клієнта такий працівник залучає інші служби та спеціалістів різного профілю.
Щоденно центр може обслуговувати 50–60 осіб. Комплекс реабілітаційних програм центру дає змогу людям із хронічними психічними розладами стати більш самостійними, більш свідомо ставитися до прийому медикаментів і до ранніх симптомів загострення, а також брати більш активну участь у соціально-трудовому житті суспільства.
Мета центру — виховувати компетентного клієнта, який мусить знати, що з ним відбувається, які симптоми проявляються, які ліки він приймає. Це, у свою чергу, допомагає йому налагоджувати зв'язок зі своїм дільничним лікарем, коли вони разом можуть співпрацювати як партнери, аби протистояти захворюванню. Працівники центру вже відчули в цьому значний успіх, адже вже проводиться групова робота з модуля активної медикаментозної терапії, один із уроків якої — відвідання свого дільничного лікаря. Вони також задоволені тим, що мають позитивний досвід співпраці з лікарями-психіатрами амбулаторної мережі і що лікарі їх добре приймають.
Водночас наше суспільство досить відчутно стигматизує людей із психічними розладами, що призводить до їхньої пасивності. Працівники центру намагалися організувати групи самодопомоги в районах, проте коли користувачі просто збиралися разом, часто з'являвся якийсь неформальний лідер, що унеможливлювало діалог, а отже, робота таких груп була малоефективною. Тому стало зрозуміло, що важливо навчити клієнтів слухати, розуміти свої потреби та потреби іншої людини. Отож основний чинник при психіатричній реабілітації — допомогти користувачам набути навичок спілкування з оточенням для інтеграції в суспільство.
У Центрі медико-соціальної реабілітації людей із психічними захворюваннями можна отримати такі послуги:
— узяти участь у програмі навчання навичок самостійного життя (свідомий прийом медикаментів, свідомий контроль над симптомами, навички спілкування та розв'язання міжособистісних проблем);
— пройти терапію зайнятістю у творчих майстернях: художня майстерня — розпис по дереву й паперу (Петриківський розпис), бісероплетіння; ліплення порцелянових прикрас; швейна майстерня — шиття, в'язання, вишивка, клаптева мозаїка; комп'ютерний клас — комп'ютерні ігри та основи комп'ютерної грамотності;
— відвідати клуб проведення дозвілля — шаховий та музичний гуртки (двічі на тиждень), спортивний клас (тричі на тиждень);
— консультування клієнтів і родичів з проблем прийняття захворювання, необхідності підтримуючого лікування, особливостей захворювання, а також з проблем взаємовідносин у сім'ї та з оточенням (проводиться як індивідуально, так і груповим методом);
— групова робота, яка поділяється на інформаційні групи (медична, соціальний клуб, «теплий дім») і навчальні модулі Лібермана; працівники Центру також використовують підхід, де під час рольових ігор застосовують відеозйомку (наприклад, один клієнт виконує роль лікаря та пояснює іншому клієнту, як треба приймати ліки, якою може бути побічна дія, що станеться у випадку, якщо не прийняти ліки, тощо. Отже, переконуючи іншого, клієнт переконує себе самого). Працює також соціальний клуб, де можна обговорювати соціальні проблеми, що виникають унаслідок захворювання.
Окрім того, клієнти центру залучені до діяльності фонду «Відображені світи» — громадської організації, що об'єднує користувачів психіатричних послуг. Це — щотижневі тематичні зустрічі, щотижневий перегляд відеофільмів з подальшим обговоренням, екскурсії (до театрів, музеїв) і святкові концерти спільно з музичною студією.
Коли 2002 року припинилася грантова підтримка з боку іноземних донорів, центр довелося закрити. Нині його роботу фінансує Київська міська державна адміністрація.
2003 року послугами центру скористалися 188 амбулаторних (з них 160 — із шизофренією та шизофренічними розладами, 13 — епілепсією) та 308 стаціонарних хворих. Потрапити на прийом можна за направленням лікаря або ж можна звернутися самостійно.
Нових клієнтів приймає щоденно з 10 до 12 години член чергової мультидисциплінарної команди. Фахівець, який веде прийом, налагоджує контакт з клієнтом, виявляє його потреби й проблеми, заповнює картку первинного прийому ти ідектифікаційку картку клієнта, визначає час зустрічі клієнта з керівником центру та керівником випадку. Потім на засіданні чергової бригади обговорюють результати первинного прийому та визначають, хто вестиме випадок. До речі, під час первинного прийому клієнти найчастіше називають такі проблеми: дефіцит спілкування, ізоляція, працевлаштування, проведення дозвілля, складні стосунки в родині тощо.
Упродовж місяця від початку роботи над випадком керівник цього випадку складає разом із клієнтом план індивідуальної реабілітації, який підписують обидві сторони. Терміни реабілітації конкретного клієнта залежать від кількості та складності визначених проблем. Середній термін участі в програмі «Ведення випадку» становить близько 10 місяців.
За 2003 рік у центрі проведено понад 2643 індивідуальні консультації, з них — 1075 психологом, 687 медсестрою, 368 — соціальним працівником, 513 — трудотерапевтом. Проведено 425 групових сесій, у яких взяло участь 367 клієнтів.
Завдяки роботі фахівців центру в клієнтів, які брали участь у реабілітаційній програмі, покращилася якість життя, зокрема поліпшилися стосунки в родині, з'явилася впевненість у собі, зросла самооцінка, змінилося ставлення до себе та до власної ситуації, поліпшилися навички спілкування з оточенням і контролю симптомів захворювання, сформувалися практичні навички, набуті в творчих майстернях та студіях центру.
Деякі клієнти зуміли розв'язати свої проблеми з працевлаштуванням. Так, 10 осіб знайшли собі роботу, зокрема в самій психоневрологічній лікарні, двоє — вступили до університетів.
Центр прагне поширювати свої набутки. Торік підготовлено до видання чотири модулі за програмою професора Лібермана «Соціальні навички та навички самостійного життя» («Контроль симптомів», «Активна участь у лікувальній терапії», «Основні навички спілкування», «Розв'язання міжособистісних проблем»); зараз триває робота з адаптації трьох наступних модулів — «Повернення до громади», «Проведення дозвілля» та «Пошук роботи» Проте бракує коштів для створення навчальних фільмів, без яких навчальний комплект, що складається з тренерського зошита, робочого зошита учасника модуля та відеофільму, неповний.
Окрім безпосередньої роботи з клієнтами, центр також проводить навчання персоналу лікарні. У жовтні 2003 року з працівників різних відділень психоневрологічної лікарні було сформовано дві навчальні групи по вісім осіб у кожній. Вони відвідали 16 щотижневих занять на тему «Психосоціальна реабілітація та мультидисциплінарний підхід у психіатрії». Було використано такі навчальні методи, як проведення рольових ігор, робота у великих і малих групах, супервізія. Приємно відзначити, що слухачі добре розуміли необхідність і доцільність змін в організації психіатричної допомоги, упровадження нових підходів до роботи з хворими, розуміли переваги біопсихосоціального підходу до лікування та реабілітації людей із психічними розладами, а також ефективність мультидисциплінарної моделі роботи.
Отже, Центр медико-соціальної реабілітації людей із психічними захворюваннями пропонує низку послуг і модулів, спрямованих на активну медикаментозну терапію, розв'язання міжособистісних проблем, розвиток комунікативних навичок, проведення дозвілля, працевлаштування, пошук роботи, вирішення питання, як зберегти цю роботу, та повернення в громаду. Мета — інтеграція людей з психічними розладами в суспільство, щоб вони могли соціально адаптуватися і щоб покращувалася якість їхнього життя.
Центр може бути чудовою базою для навчання професіоналів у сфері психічного здоров'я та соціального захисту населення нових підходів до надання допомоги людям із психічними розладами. Елементи роботи центру можна включати до роботи інших центрів соціальної реабілітації інвалідів, які перебувають у віданні Міністерства праці та соціальної політики.
Хочеться сподіватися, що Концепція комплексного удосконалення психіатричної допомоги та охорони психічного здоров'я населення м. Києва сприятиме розвитку тісного співробітництва медичних і соціальних служб з метою впровадження нових моделей допомоги людям із психічними розладами.
Література
- Психическое здоровье: новое понимание. — ВООЗ, 2000.
- Энтони В, Коэн М, Фаркас М. Психиатрическая реабилитация. К.: Сфера, 2001.
- Картинг П. Д. Возвращение н сообщество, — К: Сфера, 2001.
- Юрьева Л. Н. История. Культура. Психические и поведенческие расстройства. — К.: Сфера, 2002. С. 101.
- Внебольничная помощь и психиатрическая реабилитация при тяжелых психических заболеваниях / Под ред. Я. ван Вингель. — К: Сфера, 2002.